Корекція поведінкових порушень у дітей

Вихователі часто скаржаться на бійки, призвідником яких став ваш син або дочка? Ви втомилися читати зауваження вчителів у щоденнику або ваша дитина часто обманює вас? Порушення поведінки у дітей досить поширена проблема, яка спричиняє негативні переживання не лише у батьків, педагогів та інших осіб, а й у самої дитини. Успішна корекція поведінкових порушень у дітей може проводитися фахівцями «Центру Стимуляції Мозку».

Порушення поведінки — це група поведінкових дисоціативних розладів, які виражаються в неадекватних, демонстративних або агресивних вчинках, які не відповідають віку та соціальним нормам. У разі відсутності їхньої правильної корекції стан може бути подальшим фундаментом для неуспішності в школі, виникнення проблем і труднощів у взаємодії з дорослими й однолітками, в інтелектуальному, соціальному та емоційному розвитку.

Класифікація порушень поведінки

Фахівці виділяють такі основні види поведінкових порушень:

• Гіперактивна поведінка.
  Підвищена нервова збудливість призводить до надмірної фізичної та мовної активності.
• Демонстративна поведінка.
  Вчинення демонстративних дій, мета яких спрямовується на привернення уваги оточуючих.
• Дефіцит уваги.
  Проблеми з підтриманням і фокусуванням уваги, концентрацією уваги, навчанням новим навичкам, сприйняттям почутого, плануванням і виконанням встановлених завдань.
• Протестна поведінка.
  Проявляється негативізмом (відмовою від вчинення дій тільки тому, що про їх виконання попросили), прагненням досягти мети наперекір батькам або дорослим, норовистістю.
• Агресивна поведінка.
  Виражається в цілеспрямованому здійсненні руйнівних дій (завдання фізичної шкоди, виклик психологічного дискомфорту), що виходять за усталені в соціумі правила або норми.
• Конформна поведінка.
  Виявляється повним підпорядкуванням зовнішнім чинникам і супроводжується високою сугестивністю та прагненням до наслідування.
• Інфантильна поведінка.
  У вчинках наявні ознаки, які характерні для дітей молодшого віку.
• Симптоматична поведінка.
  Виникнення різних проявів (тиків, заїкання, фобій, блювання тощо) вказує на виникнення стресу, при якому ця ситуація стає нестерпна для психіки дитини.

Поведінкові розлади у дітей нерідко залишаються без належної уваги та списуються на особливості віку, втому або погане виховання. Однак якщо схожі ситуації повторюються регулярно та зостаються без корекції, то вони будуть залишати свій негативний слід на майбутньому дитини. Їхнє своєчасне виявлення та всебічна допомога фахівців допомагають мінімізувати або повністю нівелювати можливі небажані наслідки розладів поведінки.

Згідно з МКБ-10 порушення поведінки поділяють на кілька різновидів:

• Обмежене сім’єю.
  Агресивна чи дисоціальна поведінка обмежується межами дому та проявляється тільки стосовно членів сім’ї, в інших місцях або з іншими людьми відхилення виникають вкрай рідко або не виявляються зовсім.
• Несоціалізоване.
  Агресія проявляється тільки стосовно дітей.
• Соціалізоване.
  Агресія реалізується групою дітей (прогули уроків, групове хуліганство, крадіжка тощо), всередині групи між учасниками проблем немає.
• Опозиційний розлад.
  Частіше виявляється серед дітей молодшого віку, не супроводжується дисоціальними вчинками або агресією, проявляється навмисним непослухом.

Етіологія порушень поведінки

Причини порушення поведінки можуть бути пов’язані як із впливом навколишнього середовища, так і з біологічними задатками. Численні дослідження підтверджують, що великий вплив на формування поведінки дитини надає виховання. Психофізіологічні особливості або спадкова схильність мають другорядну роль і частіше стають факторами ризику розвитку розладів поведінки у дітей.

До причин порушення поведінки у дітей належать такі групи чинників:

• психологічні: занижена самооцінка, емоційна лабільність, схильність звинувачувати у своїх невдачах інших;
• сімейні: часті сварки, аморальний спосіб життя, патологічні залежності або психічні захворювання батьків, брак любові, емоційна холодність, гіперопіка, сувора або недостатня дисципліна;
• соціальні: неякісна організація навчально-виховного процесу в дитячих садках і школах, ворожі стосунки всередині дитячого колективу, низькі моральні принципи педагогів, національна, етнічна чи політична розрізненість людей на території проживання;
• фізіологічні: порушення процесів збудження та гальмування ЦНС, гормональний або метаболічний дисбаланс, ДЦП, епілепсія.

Патогенез порушень поведінки

Розлад поведінки, який провокується фізіологічними причинами, пов’язаний з надлишком тестостерону, порушенням метаболізму або активності нейротрансмітерів. Ці чинники змінюють цілеспрямованість передачі нервових імпульсів і спричиняють дисбаланс у процесах збудження та гальмування.

Правильне виховання та спокійне доброзичливе ставлення здатні нівелювати фізіологічні відхилення. Стреси, часті сварки та конфлікти, надмірна холодність або відсутність довірливих стосунків посилює нестабільний стан дитини та призводить до розвитку поведінкових розладів.

Ускладнення порушень поведінки

Відсутність корекції стійких змін у поведінці призводить до розвитку наслідків поведінкових порушень у дорослих. Дівчата з антисоціальною поведінкою страждають у майбутньому від емоційно-особистісних розладів у вигляді неврозів або психопатій. Юнаки нерідко стають залежними від наркотиків чи алкоголю, ведуть антисоціальний спосіб життя, схильні до агресії та насильства, вчиняють правопорушення або залучаються до злочинних угруповань. Люди, у яких поведінкові розлади в дитинстві не коректувалися, нерідко зазнають труднощів з отриманням освіти, працевлаштуванням і створенням сім’ї.

Діагностика порушення поведінки

Для діагностики порушення поведінки в дитячому або підлітковому віці необхідна консультація психіатра. Лікар проводить із пацієнтом і його батьками (або опікунами) бесіду, під час якої уточнює характер, тяжкість, частоту та тривалість антисоціальних вчинків, ставить питання про настрої дитини, особливості в спілкуванні з дітьми та дорослими, інтелектуальному розвитку, успішності в школі. Під час консультації фахівець спостерігає за ставленням між дитиною та батьками, поведінкою пацієнта, його реакціями на актуальні питання та бесіду з батьками.

Для визначення емоційно-особистісних рис, виявлення станів пригніченості, дезадаптації, озлобленості, схильності до імпульсивних вчинків і агресивності застосовуються тести-опитувальники. Вибір тестових методів залежить від віку пацієнта й особливостей стану його здоров’я.

У разі необхідності призначається консультація невролога або ендокринолога для виявлення фізіологічних причин розладів поведінки.

Після отримання всіх даних лікар проводить їхній аналіз та диференціює з аутизмом та РАС, порушеннями адаптації, варіантами норми, синдромом гіперактивності, субкультурними відхиленнями.

Для корекції порушень поведінки у дітей та допомоги батькам рекомендуються консультації психолога. Спеціаліст допомагає виробляти правильну тактику спілкування з важкою дитиною, навчає її необхідним навичкам управління конфліктними ситуаціями та агресією, підвищення самооцінки, взаємодії з оточуючими людьми й однолітками. Сімейне консультування допомагає створювати позитивний мікроклімат, позначати межі дозволеного та виробляти дух співпраці у стосунках.

Який лікар лікує порушення поведінки?

Ви хочете поліпшити взаємини з дитиною та шукайте хорошого фахівця? Звернення до «Центру Стимуляції Мозку» допоможе вам почати правильну корекцію поведінки за допомогою досвідчених психологів і лікарів суміжних спеціальностей. Записатися на прийом можна зателефонувавши до кол-центру або ж заповнивши спеціальну форму для онлайн-запису чи замовлення зворотнього дзвінка.

Джерела

• Національна академія медичних наук України
• Centers for Disease Control and Prevention
• Medscape