Лікування затримки психомовленнєвого розвитку у дітей в Києві

Затримка психомовленнєвого розвитку (ЗПМР) – не окреме захворювання, а недостатній темп розвитку психіки та мовлення внаслідок розладів функціонування центральної нервової системи. Лікування в Центрі стимуляції мозку в Києві спрямоване на покращення психічних функцій (пам'ять, увага, мислення тощо), розвиток яких відстає від норм для віку. ЗПМР – неврологічна проблема, яку можна виправити. Проте якщо не звернутися по допомогу якомога раніше, вона може перейти в більш складний стан – недорозвиток психіки, когнітивну недостатність чи розумову відсталість.

Класифікація ЗПМР

Міжнародний класифікатор хвороб відносить ЗПМР до основного діагнозу затримки психічного розвитку (ЗПР):

• Конституційного генезу. Визначається спадковістю, повільним розвитком емоційної сфери.
• Соматогенного генезу. З'являється внаслідок важкого, іноді хронічного захворювання.
• Психогенного генезу. Виникає через вплив соціально-психологічних факторів, надмірної турботи або відсутності уваги.
• Церебрально-органічного генезу. Виникає через патологічні порушення розвитку мозку, які часто з'являються ще під час вагітності.

Причини ЗПМР у дітей

Затримку психомовленнєвого розвитку у дітей можуть спричиняти:

• епілепсія;
• пре- та перинатальні фактори – внутрішньоутробні ушкодження (наприклад, кисневе голодування), ускладнені пологи або хвороби матері під час вагітності;
• хронічні захворювання, інфекції, важкі травми в ранньому дитинстві;
• психоемоційна травма або несприятливі обставини в сім'ї;
• неправильне виховання;
• спадковість, генетичні захворювання;
• психіатричний стан неврологічних захворювань;
• патологія судин головного мозку та вроджені вади головного мозку.

Іноді ЗПМР виникає як самостійний симптом органічно-резидуального генезу.

Патогенез ЗПМР

Часто патогенез пов'язаний з кисневим голодуванням клітин головного мозку (гіпоксія, асфіксія) під час внутрішньоутробного розвитку. Внаслідок внутрішньоутробної гіпоксії уражаються нейрони головного мозку, і випадає функція тих ділянок центральної нервової системи, за які вони відповідали.

У дитини із ЗПМР у будь-якому віці може спостерігатися посилене слиновиділення, рот майже завжди привідкритий. ЗПМР проявляється також неуважністю, поганою пам'яттю, повільним мисленням, відсутністю широкого спектра емоцій, складнощами у спілкуванні з однолітками.

Ускладнення затримки психомовленнєвого розвитку

ЗПМР помітно ускладнює соціальну адаптацію як у дитячому, так і в дорослому віці, іноді спричиняє порушення поведінки. Проблеми з логічним мисленням чи засвоєнням інформації часто призводять до замкнутості, відчуття неповноцінності та ізоляції дитини. Як наслідок, можуть виникнути труднощі у засвоєнні шкільних навичок, спілкуванні в колективі та пошуку роботи.

Діагностика ЗПМР

Щоб виявити проблему психічного і мовленнєвого розвитку, необхідна консультація невролога. Він може віддиференціювати ЗПМР як окремий синдром або в складі патології (ВВР головного мозку, генетичної хвороби, дитячого аутизму, сенсорно-моторної алалії тощо) та іноді виявити епілептичні приступи.

Для діагностики використовують тести на увагу, мислення, зорову та слухову пам'ять; проводять обстеження, електроенцефалографію (ЕЕГ), отоакустичну емісію та аудіограму (ОАЕ), досліджують викликані зорові потенціали (ВЗП) та викликані слухові потенціали (ВСП).

Дітям до трьох років важливо виявляти ознаки ЗПМР, щоб уникнути формування загального недорозвинення мовлення (ЗНМ), системного недорозвинення мовлення (СНМ), алалії (сенсорної, моторної, сенсомоторної), когнітивної недостатності, недорозвитку психіки та розумової відсталості. Раннє діагностування підвищує ймовірність усунення проблеми.

Лікування затримки психомовленнєвого розвитку

Дитину оглядає невролог, який складає індивідуальний комплекс реабілітаційних заходів: соціально-педагогічна служба (заняття з психологом, логопедична корекція, логопедичний масаж, заняття з корекційним педагогом, тифлопедагогом), апаратні методики, рефлексо- та фізіотерапія (стимуляція рефлексогенних мовних зон).

У Центрі стимуляції мозку використовують апарати «Реамед-поляріс» (для процедури ТКМП), «Синхро-С» (для процедури БАК), енцефалограф «Braintest», барокамеру, кисневі концентратори «Біомед» 7F-5 тощо.

Ефекти від лікування

Якщо лікування ЗПМР проходило вчасно та якісно, можна спостерігати покращення багатьох функцій: дитина краще сприймає навколишній світ і більше цікавиться соціальним життям, розширюється словниковий запас, у мові з'являються повні речення, покращуються м'язовий тонус в артикуляційному апараті, розуміння зверненого мовлення, фразове мовлення та звуковимова.

Профілактика ЗПМР

Важливо дотримуватися графіка оглядів фахівців за віком (особливо в перший рік життя та до трьох років). Профілактика спрямована на запобігання розвитку захворювання протягом першого року життя або на полегшення тяжкості його перебігу. Вона включає правильний психічний і фізичний розвиток, виявлення й корекцію порушень у стані здоров'я дитини, здоровий спосіб життя сім'ї та правильне харчування.

Профілактика полягає у створенні сприятливих умов для вагітності й пологів та в пильній увазі до розвитку малюка з перших днів життя. Корисно вести щоденник розвитку дитини: це дає змогу вчасно розпізнати й скоригувати відхилення.

Рекомендації батькам

Багато батьків вважає, що затримку розвитку можуть вилікувати логопеди. Але логопед – це вчитель, який вчить дитину правильно вимовляти звуки. Саме тому більшість логопедів чекають свідомого віку (4-5 років) і лише потім починають займатися з дитиною.

Проте за відсутності вчасної соціально-педагогічної корекції наслідком ЗПМР може стати розумова відсталість – стабільне зниження інтелекту. Очікування 4-річного віку без корекції та занять часто призводить до вираженого відставання від однолітків. Важливо не ігнорувати проблему й звернутися до фахівця.

Який лікар лікує ЗПМР?

Лікування ЗПМР у дітей комплексне і є командною роботою батьків та спеціалістів – невролога, дефектолога, логопеда, психолога, рефлексотерапевта. Чим раніше виявлено захворювання і розпочато корекцію, тим більше шансів, що дитина повернеться до повноцінного життя.

Джерела

• Міністерство охорони здоров'я України
• Всесвітня організація охорони здоров'я