Клінічні прояви. Симптоми. Ознаки СДУГ
Найчастіше захворювання з’являється до 4 років, але вік, коли можна поставити остаточний діагноз, складає 8-10 років. У деяких випадках (наприклад, при симптомі нестачі уваги без гіперактивності) синдром може бути діагностований тільки в підлітковому віці.
Основні симптоми СДУГ:
- Неуважність.
- Імпульсивність.
- Гіперактивність.
Симптоми дефіциту уваги (неуважності): дитина не звертає уваги на деталі або робить недбалі помилки; насилу зберігає увагу; часто не слухає, коли до неї звертаються; не виконує завдання або не може слідувати інструкціям; часто втрачає речі; забудькувата.
Симптоми гіперактивності передбачають зайву рухову активність. Зазвичай дитина не може сидіти довго на одному місці; часто бігає і лазить, коли це недоречно; не грає спокійно; багато говорить; вигукує відповіді на питання, які не були завершені; постійно відволікає.
Імпульсивність пояснюється як поспішні дії, що можуть мати негативні наслідки. Наприклад, діти, не дивлячись по сторонах, перебігають вулицю, або підлітки чи дорослі, які раптово кинули школу або роботу, не замислюючись про наслідки.
Природа порушень перешкоджає розвитку мислення, вмінню міркувати і послідовно висловлювати свої думки, знижує мотивацію ходити до школи і адаптацію до соціального життя.
Наслідками СДУГ є важка адаптація до колективу, частота випадкових травм, конфліктність, перепади настрою.
Супутні (коморбідні) стани:
- нездатність навчатися (незважаючи на нормальний інтелект, проблема присутня у 20-50 % дітей зі СДУГ);
- тикозні розлади;
- мовленнєві порушення;
- розлади поведінки;
- аутизм;
- тривожні, фобічні розлади;
- депресивний розлад.
У деяких дітей симптоми зникають у міру дорослішання. Проте, багато з них матимуть схожі симптоми і в зрілому віці.
Діагностика СДУГ
Синдром гіперактивності і дефіциту уваги діагностується на основі комбінації перерахованих вище симптомів. Ці симптоми повинні серйозно заважати принаймні двом основним сферам життя людини, таким як школа, дім або інше оточення (наприклад, позакласна діяльність). Крім того, дитина повинна проявляти ці симптоми постійно протягом як мінімум 6-ти місяців, і вони повинні мати негативний вплив на соціальне, інтелектуальне або професійне функціонування.
Не існує спеціальних (лабораторних, інструментальних) обстежень, які матимуть особливу користь при постановці діагнозу. Лікар визначає, чи є поведінкові проблеми постійними і чи вимагають вони лікування. Це можна визначити шляхом клінічного огляду дитини, поспілкувавшись з батьками та вчителями.
У деяких людей СДУГ може не діагностуватися аж до більш дорослого віку.