Відновлення дитини після черепно-мозкової травми

Лікування черепно-мозкової травми, незалежно від ступеня важкості, має проходити в стаціонарі: туди госпіталізують із ознаками пошкодження черепа та/або головного мозку, там дитину обстежать, а за струсу чи забою мозку легкого ступеня забезпечать динамічне спостереження невролога й нейрохірурга.

Центр стимуляції мозку в Києві займається лікуванням наслідків ЧМТ у дітей. Ці наслідки залежать від тяжкості ураження мозку, іноді навіть найсучасніша схема лікування не захищає від них. Негативні наслідки відкритої чи закритої травми можуть мати тривалий характер: з віком вони посилюються, спричиняють вегетативні розлади й перешкоджають інтелектуальному розвитку та соціальній адаптації дитини.

Тому, якщо травма була серйознішою за ґулю від падіння на килим з висоти власного зросту, зверніться по реабілітацію до фахівців центру.

Що таке ЧМТ?

Черепно-мозкова травма (ЧМТ) – збірна назва пошкоджень кісток черепа та тканин головного мозку, які різняться за ступенем важкості, але схожі за основними симптомами й причинами. Причина одна – механічне пошкодження тканин; відрізняються лише шляхи отримання та важкість травми.

Такі травми часто трапляються в побуті – під час годування, купання, сповивання, одягання, на прогулянці. Нерідко дитина травмується, залишившись без нагляду, але також і на очах чи навіть на руках у батьків: дитина, яка не боїться впасти й дуже рухлива, стає стихійним лихом, з яким не можуть упоратися навіть найуважніші батьки.

Пошкодження

Клінічні рекомендації при лікуванні черепно-мозкової травми у дітей залежать від того, які тканини пошкоджено:

1. Черепні кістки.
2. Оболонки мозку.
3. Зовнішні покривні тканини черепа, шкіра.

Ці пошкодження можуть траплятися окремо або поєднуватися й є головним критерієм класифікації ЧМТ у дітей. Залежно від характеру, глибини й важкості вирізняють:

1. Струс головного мозку – зазвичай не викликає особливих побоювань: перебіг без органічних змін тканин мозку, з мінімальними й найчастіше повністю зворотними функціональними змінами, якщо лікування розпочато вчасно.
2. Забій мозку – стан середньої тяжкості, при якому пошкоджуються і череп, і мозкова тканина.
3. Внутрішньочерепні гематоми – виникають унаслідок розриву кровоносних судин, після чого кров виливається в простір між оболонками мозку або безпосередньо в тканину мозку.
4. Переломи кісток черепа – склепіння та основи. Найсприятливіші поздовжні переломи склепіння – тріщина кістки без пошкодження тканин мозку; найменш сприятливі проникні переломи, при яких уламки кісток пошкоджують тканини мозку.

Які бувають різновиди ЧМТ

Усі перелічені стани поділяють на дві великі групи:

• Відкриті травми – череп пошкоджено певною мірою, мозок зачеплено чи ні, але мозкові оболонки контактують із навколишнім середовищем, тому підвищений ризик інфікування.
• Закриті травми – череп цілий, цілісність м'яких тканин не порушено.

У дітей гематоми трапляються нечасто, і чим менша дитина, тим нижча ймовірність. У немовлят на гематому вказують анемія та підвищення внутрішньочерепного тиску, що супроводжується частим зригуванням, підвищеною тривожністю, напруженням тім'ячка.

Режим під час лікування

Стандарти лікування ЧМТ вимагають перебування в ліжку та емоційного спокою протягом певного часу. Батькам ці рекомендації іноді здаються неважливими, адже дитина виглядає здоровою, активною й веселою. Але стан дитини нормалізується на 3–4 дні раніше, ніж повністю зникають пошкодження тканин і порушення роботи мозку. Повернення до звичної діяльності може призвести до перевтоми та підвищення внутрішньочерепного тиску через перевантаження, з яким орган ще не впорається, а в майбутньому – до неприємних симптомів.

Як проходить реабілітація

У Центрі стимуляції мозку в Києві перед початком реабілітації проводять ретельну діагностику, щоб оцінити глибину й важкість змін. На її основі підбирають терапію з апаратних технологій і методик, яка допомагає звести наслідки травми до мінімуму. Ефект терапії тим вищий, чим менше часу минуло після травми, тому запишіться до лікаря якомога раніше.

Джерела

• Журнал "Гострі та невідкладні стани у практиці лікаря"
• Українська Вікіпедія