Нейроендокринні синдроми в гінекології

Нейроендокринні синдроми — це клінічні симптомокомплекси, зміни функціонального стану статевої системи жінки, що поєднуються з порушеннями в інших системах і безпосередньо пов'язані з порушеннями в гіпоталамо-гіпофізарному відділі нервової системи.

У Центрі сімейної медицини в Києві пацієнткам доступні експертна діагностика (зокрема на базі сертифікованої лабораторії), лікування та корекція нейроендокринних синдромів у дітей і дорослих, відновлення сил. Тактику лікування лікар визначає, насамперед керуючись станом і здоров'ям пацієнтки.

Основні нейроендокринні синдроми в гінекології, причини та прояви

Патогенез нейроендокринних синдромів остаточно не вивчений. Більшість експертів вважає, що причина — первинне порушення вироблення гормонів аденогіпофіза та гіпоталамічних рилізинг-гормонів (нейрогормонів пептидної природи, які контролюють вироблення тропних гормонів). Також важливі спадковий фактор і наявність соматичних станів в інших системах та органах жінки.

Клінічні прояви часто супроводжуються відхиленнями в процесах, які контролюють гіпоталамус і гіпофіз:

• психоемоційні порушення — астено-депресивного, астено-фобічного та іншого характеру (можуть супроводжуватися ністагмом, дискоординацією рухів, порушеннями рівноваги та ходи, зміною тонусу м'язів, анізорефлексією);
• нейровегетативні порушення — загальний і локальний гіпергідроз, різний тиск на правій і лівій руці, субфебрильна температура, порушення росту волосся (випадіння, підвищене оволосіння) та нігтів, лущення шкіри;
• обмінно-ендокринні розлади — порушення вуглеводного обміну (зокрема цукровий діабет), ожиріння, виснаження, атрофія статевих органів, зміна функції щитоподібної залози.

До основних нейроендокринних синдромів у гінекології належать:

• Передменструальний синдром (ПМС). Симптомокомплекс, що виникає за 2–10 днів до менструації та зникає після її початку або в перші дні; може бути легким або тяжким і має різноманітну клінічну картину.
• Клімактеричний синдром. Розвивається в перехідний період (перименопаузу) і ускладнює природну вікову трансформацію організму: інволюційні процеси в репродуктивній системі, старіння гіпоталамуса, збільшення виділення гонадотропних гормонів, порушення метаболізму та імунної системи. Проявляється легкою, середньою або тяжкою мірою.
• Посткастраційний синдром. Виникає після гістеректомії з видаленням яєчників; деякі експерти називають його синдромом хірургічної (індукованої) менопаузи.
• Постгістеректомічний синдром. Різновид посткастраційного: комплекс нейровегетативних і психоемоційних порушень, рідше — обмінно-ендокринних розладів. Розвивається після видалення матки зі збереженням яєчників через зниження вироблення естрогенів.
• Синдром полікістозних яєчників (СПКЯ, синдром Штейна — Левенталя). Порушення структури та функції яєчників: надмірна активність або надлишкове вироблення андрогенів і порушення фолікулогенезу.
• Андрогенітальний синдром. Порушення вироблення кортикостероїдів: у жінок розвивається за підвищення андрогенів переважно наднирникового походження, в основі також лежить дефіцит кортизолу й альдостерону.
• Гіперпролактинемія (галакторея-аменорея). Стійке підвищення рівня пролактину в крові (понад 25 нг/мл, 500 мОд/л).
• Післяпологовий нейроендокринний синдром. Порушення менструальної та генеративної функції в поєднанні зі збільшенням ваги після пологів, викидня або аборту.
• Післяпологовий гіпопітуїтаризм (синдром Шихана). Гіпоталамо-гіпофізарна недостатність на тлі некротичних змін у гіпофізі після спазму або внутрішньосудинного зсідання крові в судинах його передньої частки, зазвичай після масивної крововтрати та/або бактеріального шоку під час пологів чи штучного переривання вагітності. Супроводжується різним ступенем гіпофункції щитоподібної, надниркових і статевих залоз.

Лікування нейроендокринних синдромів

Лікування залежить від поставленого діагнозу. Призначення лікаря можуть включати:

• корекцію харчових звичок і способу життя (режим праці та відпочинку, фізичні навантаження, прогулянки перед сном);
• медикаментозну терапію (зокрема замісну гормональну) нейроендокринного синдрому та спричинених ним станів;
• психотерапію;
• масаж;
• консультацію фізіотерапевта.

У деяких випадках лікар рекомендує оперативне втручання.

Остаточні рекомендації гінеколог надає лише після повного обстеження, зокрема після висновків ендокринолога, невролога та інших профільних фахівців.

Чи можна запобігти виникненню нейроендокринних синдромів?

Появі деяких нейроендокринних синдромів запобігти не можна. Оскільки вони зумовлені генетично або виникають внаслідок інших патологій. Щоб знизити ризики виникнення та негативного впливу захворювань цієї групи на організм, жінці потрібно:

• вести здоровий спосіб життя (зокрема дотримуватись правил збалансованого харчування);
• контролювати стрес;
• бути фізично активною (не перевтомлюватися!);
• регулярно проходити check-up здоров'я.

Діагностика й лікування нейроендокринних синдромів у Центрі сімейної медицини

Лікарі застосовують схвалені сучасні протоколи, діагностику проводять на обладнанні експертного рівня, працює власна клінічна лабораторія, що пройшла сертифікацію. Повне обстеження можна пройти в одному місці, а спосіб лікування та його тривалість підбираються індивідуально.

Шукаєте лікаря для діагностики та лікування нейроендокринних синдромів у Києві? Для запису на консультацію зателефонуйте за номером на сайті або скористайтеся формою зворотного зв'язку.