Геміплегія у дітей

Геміплегія – неврологічний синдром, який виявляється повною втратою довільних рухів у кінцівках на одному боці тіла. Геміплегія може бути самостійною патологією при гострому порушенні кровообігу головного мозку, або різновидом дитячого церебрального паралічу. Захворювання зустрічається у дітей та дорослих.

Види та причини геміплегії у дітей

Геміплегія поділяється на функціональну та органічну. Функціональна найчастіше розвивається у дорослих на тлі таких патологій:

• гнійні захворювання;
• внутрішньочерепні пухлини;
• наявність тромбів в просвіті судини;
• емболія (закупорювання) магістральних судин;
• нейроінфекції: менінгіт, енцефаліт, поліомієліт;
• гостре порушення кровообігу, наприклад, геморагічний інсульт.

Функціональна геміплегія також виникає через психічні захворювання, наприклад, при дисоціативному розладі, коли невирішені внутрішні проблеми й особистісні конфлікти «перетворюються» в тілесні симптоми. В побуті такий стан зветься істерією.

Органічний вид геміплегії переважно зустрічається у дітей при дитячому церебральному паралічі. Він виникає через пошкодження лобних ділянок головного мозку. При цьому в кінцівках підвищується м’язовий тонус й посилюються рефлекси сухожилків, іноді проявляються патологічні рефлекси.

Існує ще контралатеральна (перехресна) геміплегія – ураження м’язів на протилежному боці тіла. Якщо м’язи паралізовано на боці ураження мозку, то кажуть про іпсілатеральну геміплегію.

Інші види геміплегії:

1. Спінальна. Виникає внаслідок ураження спинного мозку. Порушення роботи м’язів спостерігаються сегментно. Наприклад, при ураженні шийного чи грудного відділу порушується м’язова сила в руках.
2. Млява. Зниження м’язової сили виникає внаслідок ураження спинного чи головного мозку.
3. Спастична або центральна. Виникає після ураження пірамідних шляхів в центральній нервовій системі.

Класифікація за рівнем ураження:

1. Коркова – внаслідок ураження кори головного мозку.
2. Супракапсулярна – внаслідок ураження внутрішньої капсули підкірки.
3. Корко-підкіркова – комбіноване ураження кори та підкіркових структур.
4. Пірамідно-таламічна – ураження шляхів в центральній нервовій системі.

Геміплегія при ДЦП

При дитячому церебральному паралічі у дітей та дорослих формується спастична геміплегія. Патологію супроводжують порушення м’язової роботи в руках, меншою мірою в нижніх кінцівках. На боці ураження спостерігається гіпотрофія м’язів – через порушення іннервації до них надходить менше поживних речовин і вони стають меншого об’єму. На боці ураження формуються контрактури – стійке обмеження пасивних рухів у суглобах. З ранніх років в м’язах руки формується гіпертонус: вона згинається в усіх суглобах, а ручка стиснута в кулак. У старших дітей спостерігається «рука акушера». У дітей із спастичною геміплагією іноді спостерігається анозогнозія – вони не усвідомлюють дефекту свого тіла.

Часто у пацієнтів розвиваються інші психічні та неврологічні розлади:

1. Косоокість.
2. Зниження гостроти зору та слуху.
3. Порушення схеми власного тіла.
4. Акалькупія – порушення арифметичної лічби.
5. Пальцева агнозія. Якщо лікар вказує на палець дитини, вона не може його назвати чи показати.
6. Оптико-просторова аграфія. Порушується просторове сприйняття образів літер.

Не так часто при спастичній геміплегії порушується мова. Розумові здібності зберігаються або помірно знижуються й доходять до легкого ступеня недоумності.

Подвійна спастична геміплегія – обтяжена форма дитячого церебрального паралічу. При ній порушується м’язова робота в усіх кінцівках. Більше страждають руки, ніж ноги. Іноді кінцівки уражуються рівномірно. В ранньому віці починають формуватися контрактури й псевдобульбарні порушення, які проявляються:

• дизартрією – нероздільна мова;
• дисфонією – втрата звучності мови;
• дисфагія – порушення ковтання.

При важкій формі мову може відібрати зовсім – анартрія. Порушується рефлекторна діяльність, при якій вирівнювальні рефлекси тіла погано розвинені. Порушується рівновага тіла.

Діти з подвійною спастичною геміплегією страждають від соціальної ізоляції. Через видимі порушення тіла хворим діткам складно знайти контакт з однолітками, які часто висміюють їхні вади розвитку. Знижуються розумові здібності пацієнтів на тлі ураження головного мозку. Коефіцієнт інтелекту може бути знижений до 50 балів. У 6 з 10 дітей в клінічній картині спостерігаються судоми, мікроцефалія (маленька голова) і незначні дефекти внутрішніх органів.

Геміплегія може проявлятися такими ознаками:

• біль у м’язах;
• порушення міміки;
• набряк кінцівок;
• посиніння рук та ніг;
• насильницькі та раптові рухи в кінцівках;
• зниження тактильної чутливості та відчуття болю шкірою.

Діагностика геміплегії у дітей

Захворювання проявляється специфічними симптомами, тому лікарю-діагносту легко визначити діагноз. Але спершу потрібно виключити інші схожі захворювання нервової системи.

Для цього потрібно:

1. Дослідити історію життя та хвороби.
2. Зібрати родовий анамнез та дослідити те, як відбувалися пологи.
3. Оглянути дитину, перевірити рефлекси та м'язову силу.

Для діагностики необхідна допомога суміжних фахівців. Психолог оглядає дитину, досліджує її мову, психічну та розумову сферу, а педіатр стежить за актуальним станом здоров'я дитини.

Для виключення інших хвороб потрібні інструментальні методи дослідження, які візуалізують мозок та вивчають його роботу:

1. Електроенцефалограма. Показує електричну діяльність мозку. Виключає епілепсію.
2. Магнітно-резонансна та комп'ютерна томографія. Вони виключають пухлину, інсульт та субарахноїдальний крововилив.
3. Ангіографія. Показує стан судин та ступінь кровообігу мозку.
4. Нейросонографія. Застосовується до дітей, у яких ще не закрите тім'ячко. Метод виявляє об'ємні процеси, наприклад, пухлину чи розширення шлуночків головного мозку.

Лікування геміплегії у Центрі стимуляції мозку

Центр стимуляції мозку пропонує комплексний підхід з індивідуальною програмою для кожної дитини. Після діагностики підбираються лікувальні методики, які визначаються не лише специфікою захворювання, а й особливостями дитини: вік, здатність до навчання, цікавість до занять, особистісні порушення.

Для лікування геміплегії застосовуються:

1. Розвиток дрібної моторики у дітей.
2. Розвиток мислення. Фахівці (психологи, корекційні педагоги, логопеди) розвивають просторове та логічне мислення, навчають знаходити взаємозв'язок між явищами, аналізувати інформацію та складати цілісну картину з окремих елементів.
3. Масаж. Покращується кровообіг в руках та ногах, зміцнюються м'язи, а під час масажу дитина відпочиває та розслабляється.
4. Лікувальна фізкультура. Підібраний комплекс вправ допомагає дитині виправити та відновити дефекти при рухових розладах. Лікувальна гімнастика виправляє сутулість та допомагає опорно-руховому апарату зміцніти.
5. Транскраніальна мікрополяризація. Принцип дії методу дозволяє активізувати «сплячі» ділянки кори головного мозку дитини.
6. Програма Timocco. Це рухово-візуальна програма, яка розвиває рухову та розумову сферу дитини: увагу, швидкість реакції, пам'ять, абстрактне мислення та координацію тіла.
7. Заняття у логопеда-дефектолога. Фахівці розвивають артикуляційний апарат за допомогою логомасажу та вправ в ігровій формі. Також дитина навчається формувати звукові інтонації, міміку, погляд та правильну позу.

Джерела

• Українська Вікіпедія
• Всесвітня організація охорони здоров'я
• Центр Громадського здоров'я МОЗ України