Що таке булімія та як з нею боротися

Ви помічаєте, що їсте дуже багато після стресу, провокуєте блювання після нападу обжерливості й сердитесь на себе? Такі прояви вказують на розлад харчової поведінки (РХП), і варто звернутися до фахівців. Лікування булімії проводять у Центрі стимуляції мозку в Києві, і воно доступне як дорослим, так і дітям.

Булімія – один із розладів харчової поведінки, що проявляється безконтрольними нападами прийому великих обсягів їжі та штучно спровокованими спробами спустошити шлунок за допомогою блювання та інших способів. Лікування варто починати якомога раніше: у запущених випадках розлад призводить до небезпечних наслідків і гірше піддається терапії.

Класифікація булімії

Нервова булімія поділяється на два типи:

• очисна (або класична) — після нападів обжерливості хворий провокує блювання штучно, ставить клізми, приймає сечогінні та проносні препарати;
• неочисна — переїдання компенсується активними тренуваннями або періодами голодування.

За характером проявів ознак булімії РХП поділяють на три типи:

• Постійна.
  Відразу після переїдання хворий очищає шлунок та кишечник, у нього знову з’являється апетит. Чітких розмежувань між нападами немає, і людина їсть майже завжди.
• Нападоподібна.
  Напади ненажерливості виникають раптово та закінчуються процедурою очищення. Наступне переїдання відбувається через 6–12 годин чи кілька діб.
• Нічна.
  Гострий голод виникає вночі та призводить до нападу ненажерливості. Вдень апетит знижується чи залишається нормальним.

Етіологія булімії

Причини булімії поліморфні та підкріплюються різними провокуючими факторами та пусковими механізмами, які запускають дебют РХП. У більшості хворих сприйняття їжі неправильне, і їда є для них не способом втамування голоду, а інструментом зниження психоемоційних переживань.

Вирізняють кілька груп причин булімії:

• Стрес.
  Напади обжерливості спричиняються сварками в сім’ї або з близькими, конфліктами з начальством, надмірним навантаженням на роботі або під час навчання.
• Емоційно-особистісні особливості.
  РХП частіше виникає у людей зі зниженою самооцінкою, нестабільним сприйняттям особистісного та тілесного «Я», гіпервідповідальністю.
• Виховання та звички.
  Схильність до переїдання може переноситися із сім’ї батьків, виникати внаслідок звички доїдати порцію або заборони викидати їжу.
• Соматичні захворювання.
  Патологічне підвищення апетиту викликається гіпертиреозом, інсулінорезистентністю, цукровим діабетом або органічними ушкодженнями лобових часток кори або харчового центру головного мозку.

Патогенез булімії

Булімічний невроз розвивається на тлі емоційного напруження та фіксується за типом залежності. Переїданню передує поява наростаючого суму, тривожності чи агресії. Чим сильніше виражений афективний дискомфорт, тим гостріший голод.

Під час прийому їжі виникає короткочасне відчуття ейфорії, і після нього психоемоційне перенапруження зникає. Під час нападу булімії людина не в змозі контролювати обсяг їжі, вона не відчуває насичення та продовжує їсти до появи розпирання в животі, нудоти та болю. Почуття одурманення змінюється відчуттям провини, зневаги та агресії до себе.

Для повернення колишнього стану хворий провокує блювання, приймає сечогінні та проносні або вдається до виснажливих фізичних навантажень. Після «покарання» психоемоційний стан стабілізується, але через деякий час епізод ненажерливості виникає повторно.

Напад булімії стає способом регуляції емоційного життя, і хворий сприймає їжу як «інструмент» для усунення тривоги, смутку чи інших переживань. Саме тому цей РХП часто порівнюють із різними залежностями.

Симптоми булімії

Булімічний невроз формується протягом тривалого періоду. Головний симптом – напади переїдання. Відчуття голоду виникає раптово й провокується внутрішніми чи зовнішніми чинниками: стрес, сварка, невдачі, неприємні спогади. Щоб усунути емоційний дискомфорт, людина з’їдає багато їжі за короткий час, зазвичай наодинці, обираючи максимально калорійні страви. Під час їди вона себе не контролює, відчуває ейфорію й полегшення.

Під час нападу не відчувається насичення: їжа триває до її закінчення або до появи нудоти, розпирання та тяжкості в животі, болю. Після нападу на зміну задоволенню приходять провина, агресія, роздратування, ненависть до себе та страх набрати вагу. Для компенсації застосовують блювання, клізми, діуретики та проносні, інтенсивні заняття спортом або голодування.

У хворих на нервову булімію вага близька до норми або злегка підвищена, але вони дуже стурбовані фігурою та зовнішністю. Вони намагаються схуднути, вживають низькокалорійні страви лише при інших людях, а наодинці в них трапляються напади обжерливості з висококалорійною їжею.

На відміну від хворих на анорексію, пацієнти з булімією критичніше ставляться до свого стану й розуміють, що в харчуванні є порушення, відчувають провину й найчастіше зізнаються в хворобі близьким. Булімія рідко призводить до соціальної ізоляції, імпульсивних вчинків, наркоманії чи алкоголізму та депресії, але тривожні розлади спостерігаються частіше, ніж у людей з анорексією.

Особливості булімії у дітей та підлітків

Булімія частіше розвивається у підлітків, але може виникати і в молодших дітей. Пубертатний період супроводжується гормональними сплесками й нестабільним психоемоційним станом. Напади можуть провокуватися невдалою першою закоханістю, конфліктами з однолітками, батьками чи вчителями, переживаннями про майбутнє. У молодших дітей булімію частіше викликають конфліктні сімейні ситуації, надмірне занепокоєння батьків харчуванням дитини або неправильне ставлення до їжі в сім’ї.

Симптоми у дітей з 11 років, підлітків та дорослих однакові. У дітей до 11 років спостерігається велика вибірковість у харчуванні; їм складніше приховувати напади переїдання, тому дорослі помічають їх раніше.

Імовірність ускладнень вища у дітей і підлітків, оскільки психіка та організм ще не сформовані повністю. Пацієнтів від 11 років лікують тими самими методами, що й дорослих; якщо розлад розвивається раніше, лікування проводиться через активну роботу фахівців з батьками.

Діагностика булімії

Для виявлення захворювання психіатр проводить бесіду з хворим або його родичами, під час якої збирає дані про симптоми та анамнез. Для діагностики РХП виконують біоімпедансометрію, застосовують специфічні тести-опитувальники. Проводять диференціальну діагностику із захворюваннями ШКТ з рецидивами блювання та психопатологічними розладами особистості.

Для виявлення та лікування наслідків булімії призначають лабораторні аналізи, інструментальні методики та консультації кардіолога, ендокринолога, гастроентеролога, стоматолога та інших профільних фахівців.

Лікування булімії

Застосовується комплексний підхід. Крім психіатра, у терапії беруть участь психолог та дієтолог, за потреби – лікарі інших спеціальностей для лікування ускладнень. У більшості випадків госпіталізація не потрібна. Лікування спрямоване на відновлення нормального апетиту та ставлення до їжі, усунення спроб очищення шлунка й кишечника, стабілізацію соматичного та психоемоційного стану.

У план лікування зазвичай входять:

• Поведінкова психотерапія.
  Фахівець допомагає правильно реагувати на стрес, закріплює правильне ставлення до їжі, формує адекватні харчові звички. Сеанси когнітивно-біхевіоральної терапії знижують тривожність та стурбованість зовнішністю й вагою, підвищують мотивацію до лікування й допомагають усунути напади обжерливості.
• Міжособистісна терапія.
  Сеанси спрямовані на виявлення й усунення особистісних проблем, що спричиняють РХП, проводяться індивідуально та в групах. Заняття підвищують самооцінку й соціальну активність і замінюють неправильний спосіб зниження тривожності адекватними способами вирішення проблем.
• Медикаментозна терапія.
  Для зниження апетиту, усунення підвищеної тривожності чи пригніченості застосовуються селективні інгібітори зворотного захоплення серотоніну.

У Центрі стимуляції мозку можна також пройти курс за авторською методикою Валерія Патонича (програма фісіотерапії), яка підходить для дітей та дорослих. Під час лікування пацієнт отримує особистого консультанта, якому можна писати або телефонувати в режимі 24/7.

Відновлення після булімії

Для відновлення після булімії для кожного пацієнта розробляється індивідуальний реабілітаційний курс. Його тривалість залежить від характеру та виразності наслідків РХП.

Для відновлення призначаються вітамінно-мінеральні комплекси, препарати підвищення імунітету, стабілізації функцій ШКТ та інших органів та систем. Робота проводиться лікарями різних спеціальностей під контролем психіатра.

Профілактика булімії

Для профілактики булімії необхідно:

• Формувати правильне ставлення до зовнішності та їжі з дитинства.
• Не допускати застосування їжі як винагороди.
• Вчитися правильно реагувати на стресові ситуації.
• Підвищувати самооцінку та впевненість у собі.

Який лікар лікує булімію

Записатися на прийом до психологів, дієтологів та лікарів суміжних спеціальностей Центру стимуляції мозку можна за телефоном або через форму на сайті для онлайн-запису чи замовлення зворотного дзвінка.

Джерела

• Mayo Clinic
• Medscape