Що таке анорексія?

Ваша дочка чи син різко схудли та обмежили свій раціон, не ставляться до свого стану критично, а ви не знаєте, що робити? Тема їжі, стосунки з тілом і вагою почали впливати на вашу дитину або на вас? Затягування може критично вплинути на стан близької людини, тому звернутися до фахівців слід якомога раніше. Центр сучасної медицини в Києві працює з розладами харчової поведінки (РХП) і застосовує методики доказової медицини та авторську програму лікування.

Анорексія — це порушення харчової поведінки, яке проявляється неприйняттям свого тілесного образу, відмовою від їжі, створенням штучних перешкод для її засвоєння з метою зниження ваги. Важливо розуміти, що анорексія — це не зовсім хвороба, а спосіб людини адаптуватися в системі стосунків, у якій вона живе, і дати оточуючим шанс помітити її справжній біль.

Найчастіше порушення виявляється у дівчат та жінок 12–25 років. Без кваліфікованої допомоги нервова анорексія призводить до різних соматичних захворювань і може стати причиною смерті внаслідок зупинки серця, гіпокаліємії, вираженої кахексії або суїциду на тлі важкої депресії.

Класифікація анорексії

Виділяють такі типи анорексії:

• Обмежувальний тип. Клієнт обмежує себе в їжі (об'єм порції, калорійність, кількість прийомів їжі, уникання певних продуктів), у соціальних контактах, у почуттях, у поведінці. Він замикається в собі, відданий ідеї схуднення та отримує задоволення від зниження ваги. Страх змін або набору ваги для такого клієнта сильніший, ніж страх смерті.
• Очищувальний тип. Крім симптомів обмежувального типу, приєднуються ритуали очищення (блювання, прийом проносних та сечогінних). З'являються моменти переїдання, і клієнт не може впоратися зі страхом набору ваги та думками, які соромлять і звинувачують його, тому очищується з метою контролю ваги та позбавлення від тяжкості.

Причини анорексії

Причини анорексії різноманітні, найчастіше порушення провокується кількома факторами. До групи ризику належать дівчата та жінки із благополучних сімей, з нормальною або підвищеною вагою, надмірним прагненням до досконалості. Ризик є й в інших категорій — зазвичай у тих, хто виховувався бабусями та нянями, жив у неповних сім'ях. Окрема група — ті, хто займається аеробікою, гімнастикою, фігурним катанням, акробатикою, балетом, танцями.

• Адаптивні. Розлад харчової поведінки як форма пристосування до стресу та псевдозадоволення потреби в безумовній любові, прийнятті, безпеці. Це основна причина.
• Макросоціальні. Зневажливе ставлення до їжі та зайвої ваги серед близьких чи родичів.
• Культурні. Активне нав'язування худорлявості як головного критерію краси та успішності.
• Особистісні. Прагнення до схуднення, виснажливих навантажень і голодування підтримуються низькою самооцінкою, перфекціонізмом, недовірливістю.
• Біологічні. Харчова поведінка порушується дисбалансом нейромедіаторів і надмірним виробленням гормону лептину, що знижує апетит, на тлі підвищеної ваги й ожиріння.
• Стресові. Суттєве обмеження в раціоні або голодування провокується важкими потрясіннями (смертю близького, сексуальним або фізичним насильством); у підлітків та молодих жінок РХП спричиняється неможливістю самореалізації та невпевненістю в майбутньому.
• Генетичні. Гени HTR2A і BDNF відповідають за деякі риси характеру, які сприяють розвитку анорексії.

Важливу роль відіграють сімейні стосунки та задоволення базових потреб (безпеки, тепла, безумовної любові): тривала невідповідність навколишнього фону цим потребам може провокувати формування симптомів нервової анорексії. Допомога кваліфікованого спеціаліста у зміні негативного фону та організації простору, де немає потреби в РХП, дає змогу працювати з коренем захворювання, а не лише з наслідками.

Патогенез анорексії

Особливо серед дітей при анорексигенному типі адаптації негативним фоном є:

• Відкидання — мама в гонитві за красою та стрункістю не сприймає інші види втілення жіночності, мінімально приділяє чуттєвої уваги та контакту дитині. Навколо дитини закладається фон дефіциту почуттів.
• Обмеження — батьки будують стосунки на обмеженні: знають, «як правильно», і не помічають смаків та переваг дитини, ігнорують її унікальність, орієнтуючись на матеріальність і оцінку, а не на потребу дитини.
• Непотрібність, покинутість — нерідко пацієнт росте в неповній сім'ї: мама створює свою сім'ю, тато свою, а дитина залишається з бабусею. Вона почувається викинутою, тягарем, але прагне сімейної цілісності; багато клієнтів кажуть, що завдяки анорексії намагаються поєднати сім'ю.
• Конкуренція, оцінка — у батьків відсутній чуттєвий контакт, і дитина стикається з оцінкою та порівняннями («ось у моєї подруги донька, розумниця, а ти дурна, неправильна…»). Це формує ідею «мені треба бути кращою, щоби мама мене полюбила» або «я нікчемна, мама мене не любить».

Усі ці форми окремо або в комбінації мають прямий причинний зв'язок із розвитком анорексії.

Надалі тривалі жорсткі обмеження в харчуванні призводять до гальмування харчового інстинкту та самозбереження. Недостатнє надходження їжі запускає компенсаторні механізми й спричиняє уповільнення обміну речовин, скорочення секреції травних ферментів, інсуліну та жовчних кислот. Перетравлення їжі спочатку викликає дискомфорт, а при запущеному перебігу стає неможливим. Дефіцит поживних компонентів призводить до кахексії, і через порушення в роботі органів зростає ризик смерті.

Симптоми анорексії

Перші ознаки анорексії залишаються непомітними для оточуючих, оскільки невдоволення власним тілом лише з'являється. Хворі починають активно цікавитися способами схуднення та дієтами, можуть захоплюватися знаменитими актрисами або моделями з тендітною статурою. Думки про власну потворність і надмірну вагу формуються, але ретельно ховаються.

На ранніх етапах хворі починають менше їсти, довго пережовують їжу, кажуть про насичення до його настання або потайки викидають залишки порції. Далі вони уникають спільних прийомів їжі, застіль, виправдовуючись необхідністю суворої дієти через нібито наявний гастрит, виразкову хворобу або алергію. На пізніх стадіях РХП можливе повне припинення харчування.

Деякі хворі приймають препарати або продукти, що пригнічують апетит (антидепресанти, психостимулятори, каву, чай або тонізуючі суміші), що може призводити до залежності. Інші для зниження ваги намагаються активізувати метаболізм виснажливими тренуваннями, відвідуванням саун або надяганням кількох шарів одягу.

У разі переїдання хворі можуть викликати блювання одразу після їжі. Спочатку блювотний рефлекс провокується штучно, але з часом може виникати самостійно. У деяких випадках для швидшого видалення рідин і їжі приймаються проносні та сечогінні засоби.

У багатьох хворих з'являється харчовий «запій» — неконтрольований прийом великого об'єму їжі за короткий проміжок часу, на самоті, без можливості регулювати кількість їжі чи насолоджуватися смаком. Зрив не завжди викликається голодом: найчастіше він провокується бажанням відпочити чи заспокоїтися. Після нього з'являються ненависть до себе та провина, які призводять до ще більших обмежень у раціоні або фізичних навантажень.

Особливості анорексії у дітей та підлітків

Анорексія у дітей та підлітків розвивається з тих же причин, що й у дорослих, але ймовірність її виникнення вища, оскільки психіка в цьому віці більш схильна до комплексів та зовнішнього впливу. Пік захворюваності припадає на вік 12–15 років, коли на тлі підліткової фізіологічної трансформації збільшується жировий прошарок. Цей момент часто стає пусковим тригером, і підліток переходить до активних дій.

Анорексія у підлітків протікає важче і призводить до небезпечніших наслідків для фізичного здоров'я та психіки.

Дізнатися, як лікувати розлад харчової поведінки, можна після отримання результатів діагностики.

Лікування

Лікування анорексії в Центрі сучасної медицини проводиться комплексно. Зазвичай курс триває від трьох до семи місяців; інтенсивність терапії залежить від стадії захворювання, віку пацієнта, його фізичного та психічного стану. Лікування проводиться в стаціонарі, деяким хворим потрібна госпіталізація до реанімаційного відділення.

Після прибуття пацієнт проходить повну діагностику організму: огляд кардіолога та обстеження з аналізами в ендокринолога, невролога, психолога, психіатра, а за необхідності й наявності показань — консультації уролога/гінеколога, ортопеда, дієтолога та інших фахівців. Це дає змогу визначити навантаження та інтенсивність відновлення.

Етапи лікування

Спочатку поступово підвищують фізичну та інтелектуальну працездатність, покращують стійкість організму до несприятливого зовнішнього впливу та зміцнюють нервову систему: покращуються обмін речовин, тонус судин, робота кишечника та склад кишкової мікрофлори, збільшується кількість функціонуючих капілярів, що покращує кровопостачання тканин.

На наступному етапі відновлюють функціональний стан центральної нервової системи:

• нормалізація психофізіологічних та психологічних показників (покращення психоемоційного стану, підвищення активності, зниження емоційної напруженості та стомлюваності, нормалізація сну й апетиту, зниження тривожності, невротичності, страху, посилення мотивації до лікування, поліпшення здатності до навчання, підвищення контактності тощо);
• стимулюючий та відновлювальний ефект (зниження порушень емоційно-вольової сфери);
• покращення гемодинаміки (центральне вегетативне регулювання кардіореспіраторної системи);
• підвищення порогу больової чутливості та аналгезуючий ефект (головний біль напруження, функціональний головний біль, інші види болю);
• контроль нормалізації гормонального балансу.

Коли пацієнт починає одужувати і набирається сил, йому потрібно реалізовувати свою енергію: для цього застосовують метод тренувань, що впливає на роботу головного мозку та нервової системи. Вправи стимулюють поліпшення саморегуляторної та сенсорно-моторної функцій, покращують увагу та допомагають тримати ритм повсякденного життя. Людина починає самостійно контролювати й планувати процеси, зокрема харчування.

Паралельно на перших етапах організовується:

• Дієтотерапія. Лікувальне меню складає дієтолог з урахуванням смакових уподобань хворого, калорійність раціону підвищується поступово. У тяжких випадках спочатку рекомендується внутрішньовенне введення розчинів глюкози, потім вживання поживних сумішей і лише після цього — звичайна їжа;
• Фісіотерапія. Її завдання — почути справжній біль та причину, чому пацієнту знадобилася анорексія: для багатьох це можливість зберегти своє існування в системі стосунків, адаптуватися до соціуму. Клієнт усвідомлює сенс свого РХП, розуміє, чого в житті йому не вистачило, і з допомогою фахівців втілює це в життя — змінюється не лише клієнт, а й уся його сім'я;
• Медикаментозна терапія. Призначаються препарати для відновлення росту та статевого розвитку, зміцнення кісток, заповнення дефіциту вітамінів та мінералів, набору ваги та усунення тривожності й депресії. Лікуються виявлені захворювання ШКТ та інших органів.

Авторська методика

Для терапії анорексії застосовується авторська методика фахівця з лікування РХП Валерія Патонича; її можна використовувати для лікування дітей та дорослих. Метод фісіотерапії допомагає не жити з хворобою, а позбавлятися її.

Фісіотерапія (авторський метод Валерія Патонича) — це:

• особистий консультант;
• можливість зв'язку в режимі 24/7 з консультантом, якому можна написати або зателефонувати в будь-який час, знайти опору та розуміння;
• допомога у подоланні РХП, а не лише усунення симптомів.

Профілактика анорексії

Для профілактики анорексії робота повинна проводитися як у повсякденному житті людини, так і в її сім'ї. Батьки повинні формувати у дітей здорові звички харчування та ставлення до тіла з дитячого віку.

Лікування анорексії в Центрі сучасної медицини

• індивідуальні програми залежно від загального стану пацієнта;
• комплексний підхід і консультації спеціалістів різних медичних спеціальностей;
• спеціальні програми харчування, супровід дієтолога;
• особистий консультант для кожного пацієнта;
• ресоціалізація та соціальний супровід.

У центрі поєднуються психотерапевтична, медична, реанімаційна допомога та реабілітація; допомогу можуть отримати пацієнти з низьким ІМТ (індексом маси тіла), зокрема підлітки. Завдання лікування — вилікувати клієнта, а не навчити жити з РХП.

Який лікар лікує анорексію?

Немає одного лікаря, здатного самотужки вилікувати таке захворювання: це можливо лише за допомогою команди лікарів різних спеціальностей. Звертайтеся до Центру сучасної медицини — допоможемо розпочати лікування анорексії. Записатися на курс лікування можна, зателефонувавши за номером, вказаним на сайті, або заповнивши форму онлайн-запису чи замовлення зворотного дзвінка.

Джерела

• Medscape